* * *
Я на причастя душу принесу,
Очищену вчорашнім покаянням.
І Церква задзвенить: «Гряди, Ісусе!»
І Дух Святий утре з очей росу -
Безликий відблиск гордого світання.
Ковток вина і хліб – межи віки.
Минають долі, а Христос – триває.
Тече спасіння в Божі береги,
Горять прощенням випрані гріхи
І птах небесний благодать звіщає.
Я на причастя серце принесу,
Натомлене буттєвістю земною
І, знаючи, що йде Господній суд,
Я на вівтар кладу себе усю –
Аж сто снопів здіймаються за мною.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Когда уходит старый друг - Михаил Козлов Написано в 2003 году - после смерти мамы, Лидии Илларионовны
Дополнено в 2010 году - после смерти Пастора усольской церкви Игоря Титова (два последних четверостишия)
