«Хто крав, хай більше не краде, але краще
нехай працює, роблячи своїми руками добро,аби
мав що подати тому, хто має потребу».(Ефесянам 4:28)
"А як маєм поживу та одяг, то ми задоволені
будьмо з того".(1Тим.6:8)
Муха в хату залетіла.
Скільки ж лиха наробила!
Поплямила покривало,
В ногу Каті вп’яла жало,
Політала, пожужіла,
Тих, що спали – побудила.
Почали ті доганяти,
Щоб не стала заважати.
Муха ж всіх перехитрила,
Спочивати полетіла.
Приховалася за тюль,
«Де вона?» - розгадок нуль.
Та ж сидить і розмишляє,
Собі користі шукає.
«Що ж, вкусила я людину,
Та голодна ще в цю днину.
Пошукаю собі їжу,
Запашну, солодку, свіжу.
Так не хочу працювати,
Силу дарма витрачати.
Нащо по дворі літати
Й свої крильця утомляти?
Людська хата – це скарбниця,
Можна добре поживиться!»
Муха думала, гадала,
І на кухню завітала.
А на кухні був медок
З гарних польових квіток.
«Саме в раз, оце так я
Поживиться вся сім’я!
Не старалась, не трудилась,
Просто пильно додивилась.
Поласую, молодець,
Я є справжній дозорець».
Так подумала, метнулась,
Й в раз, в болоті мов, очнулась.
«Ой ти ж лишенько, біда,
Краще б їла з пирога.
Там, хоч менше, все ж медок.
Нащо ж був той черпачок!?
Вже зарадити собі
Я не зможу…Ні, ні, ні!»
Даремні стогони, зідхання,
Не збулись мухи сподівання…
Тож, люди, тут урок візьмімо,
Чужеє в око не кладімо.
Не будьмо ласі на «медок»
Чужий, це буде хибний крок.
Щоб пізно себе не жаліти,
В проблемі ближніх не винити,
Що своє маєш – користай,
А на чуже не зазіхай.
2017
|
