Теперь мне нравится суббота.
Я вижу в ней Завет Творца,
Когда оставлена работа,
Когда свобода без конца
Не только духу, но и телу -
Живи, пляши, люби и пой,
И пусть живу я не умело,
Но всё ж, живу и все ж, живой.
Как долго с жизнью примириться
Не мог, всё было мне не то,
Но лишь представлю, как Царица
Зайдет в мой дом, подаст пальто,
Чтобы я смог его примерить,
На будущие на века
И начинаю тогда верить,
Что жизнь сурова, но права.
А в воскресенье - на работу,
Опять я раб, опять нудьга,
И всю неделю жду субботу,
Царицу своего царя.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Поэзия : Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
